Професія моряка – приваблива, та небезпечна

Два з трьох українських моряків мешкають на Одещині. І саме представники цього регіону найчастіше звертаються по допомогу юристів, консульських служб та в Міністерство закордонних справ. З початку глобальної кризи, моряки все частіше потрапляють до недбайливих судновласників, фактично стають заручниками «залізних коробок», не отримуючи ні зароблених коштів, ні навіть повноцінної їжі! Найгіршу славу серед мореплавців має Туреччина, найкращу - Ізраїль. Чому професія моряка є не лише однією з найпривабливіших, а й найнебезпечніших, розповість наш одеський кореспондент Григорій Блайда. 


Для одеситки Євгенії Матюхіної звістка про те, що її чоловік Олександр навесні 2010 «іде в море», стала приємним подарунком. Рейс на судні «Капітан Вега», що належить туркам, мав тривати півроку, і 2-ий механік планував привезти додому «кругленьку» суму коштів. Втім, не сталося як гадалося. На третій місяць на судні почалися проблеми.


«Пішов у рейс з турецькою компанією. Перший місяць-два ще працювали, потім нас поставили в маленьку судноверф, і ми там простояли 15 місяців. Відсидів там без зарплати, без їжі. А коли вже посол відправив ноту протесту до Міністерства морського транспорту, ті зобов’язали їх давати хоч якісь гроші. А так сиділи на хлібі й воді», - розповів механік.


15 місяців Олександр добровільно перебував у «турецькому полоні», чекаючи на обіцяні гроші. Втім, не витримав і повернувся до Одеси. Його дружина згадує - коли побачила чоловіка на порозі квартири, не впізнала його!


«Приїхала людина без здоров’я, без зубів. Немає за що лікувати. Людина 15 місяців була в рейсі й не привезла жодної копійки грошей. Людина була 82 кілограми, прийшла – 50. Все, що залишилося від мого чоловіка», - сказала вона.


Інцидент, що стався на судні «Капітан Вега» - не рідкість у світовому океані. Професія моряка стає дедалі ризикованішою.


Благодійний фонд «Ассоль» одеситка Ганна Муругова створила після того, як її чоловік повернувся з піратського полону в січні минулого року. Він був членом екіпажу сумнозвісної «Аріани», яку понад 8 місяців тримали біля берегів Сомалі. За рік на рахунку благодійного фонду - понад півтисячі скарг від моряків. Більшість із них - стосуються турецьких судновласників.

«Морська праця – вона і так складна, знаходитися в цій залізній коробці. Звичайно, коли моряки звертаються до адвокатів морського права, залишають їм довіреність, то судновласник або оператор перестає їх годувати. Ці люди приречені ще й на голодне існування. Рішення судових проблем у Туреччині займає від року до трьох. Тому знаходитися в такому стані, звичайно, неможливо», - сказала Муругова.


Найрозповсюдженіші проблеми, з якими стикаються моряки - це несплата судновласниками зарплатні, порушення трудових та страхових угод, загроза піратства, і, зрештою - численні стреси. 90% відповідальності за успішність рейсу лежить на плечах капітану судна, кажуть експерти. Саме він веде переговори з судновласником. Втім, і самі члени екіпажу часто демонструють неуважність, каже директор благодійного фонду захисту прав моряків Наталя Кламм. Вони просто не читають умови контракту!


«У період світової економічної кризи та кризи в нашій державі для того, щоб прогодувати себе та свої родини вони змушені йти на цю ризиковану роботу. В нас є порти, є величезна база, є 22 навчальних заклади. Але, тим не менше, ці люди не затребувані в себе на батьківщині. І вони змушені йти та підписувати іноді принизливі контракти», - сказала вона.


Щонайменше 7 вантажних кораблів з українцями на борту стоять заарештованими в портах різних країн світу. Міністерство Закордонних Справ України постійно намагається допомогти таким «заручникам». Іноді - вдається, часто - ні. Адже головна проблема, з якою стикаються і екіпажі, і дипломати - те, що моряки, опиняючись на території іншої держави, повністю залежать від її законодавства.